Плани Зеленського: вибори та референдум уже цього року. Чому влада раптом заговорила про вибори та референдум щодо мирної угоди? Це виглядає як прояв сили демократії? Ні – це спроба втримати контроль над порядком денним.
Вибори Україні потрібні давно. Бо питання вже не тільки у війні. Питання — у провалі системного управління державою.
За роки повномасштабної війни ми побачили кадрову політику “своїх”, експерименти замість професійності, концентрацію рішень у вузькому колі без належної інституційної відповідальності. Парламент перетворений на кнопку для голосування. Уряд — на виконавця політичної волі без реальної автономії. Контрольні органи працюють вибірково.
Корупція? Вона не зникла. Вона адаптувалась.
Скандали в оборонних закупівлях.
Скандали в регіонах.
Скандали в держкомпаніях.
Постійні гучні заяви про “очищення”, але система не стає прозорою. Якщо корупція виникає у сфері, де кожна гривня — це життя військових, це вже не просто злочин. Це наслідок управлінської неспроможності.
І тепер нам пропонують референдум.
Де були референдуми, коли відкривали ринок землі?
Де були референдуми щодо надр, стратегічних підприємств, боргової політики?
Де було пряме народне волевиявлення щодо економічної моделі країни?
Коли рішення були вигідними політично — народ не питали.
Коли рішення можуть бути непопулярними — раптом згадали про “волю народу”.
Чи не є це підготовкою до перекладання відповідальності?
Якщо мирна угода буде болючою — скажуть: “Так вирішив народ”.
Якщо війна затягнулась через стратегічні помилки — скажуть: “Це спільна відповідальність”.
Ні.
Відповідальність не може бути розмита.
За провали в підготовці до вторгнення.
За кадрову політику.
За корупцію під час війни.
За відсутність чіткої довгострокової стратегії.
Відповідальність несе влада. Конкретні інститути. Конкретні посадові особи.
Україні потрібні вибори.
Але не для косметичного оновлення.
І не для збереження тієї ж системи під новими гаслами.
Україні потрібна зміна принципу управління.
Професіонали замість медійних фігур.
Системність замість ситуативності.
Прозорість замість ручного режиму.
Держава у війні не може дозволити собі дилетантів.
І не може дозволити собі владу, яка у критичний момент шукає спосіб розділити відповідальність із суспільством.
Вибори — це не загроза. Це механізм очищення.
Референдум — це інструмент демократії. Але не щит від політичної відповідальності.
Питання сьогодні не лише в тому, яким буде мир.
Питання — хто буде нести відповідальність за шлях, яким країна йшла до цього моменту.
Час професійної держави.
Бо ціна помилки — надто висока.
https://www.facebook.com/share/p/1DpB76ndi5/?mibextid=wwXIfr