Коли людина говорить про готовність воювати «до останнього українця» і відправляти на війну навіть жінок, я хочу нагадати головне: людське життя — це цінність, а не ресурс і не статистика.
Жоден генерал і жоден політик не має права вирішувати, кому жити, а кому помирати — він не суддя і не Бог.
Такі заяви особливо цинічно звучать від людини, яка пішла з посади й перебуває за кордоном, посилаючись на стан здоров’я.
Для фронту здоров’я нібито немає, а для президентських амбіцій і політики — є.
Я впевнений у Валерія Залужного як у військовому професіоналі.
Але професіоналізм без моральної відповідальності стає небезпечним.
Бо керувати країною і армією — це не про гучні гасла.
Це про відповідальність за кожне людське життя.